боготворити — рю/, ри/ш, недок., перех. Обожнювати кого , що небудь, схилятися перед ким , чим небудь … Український тлумачний словник
боготворити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
богатворити — БОГАТВОРИ|ТИ (1*), Ю, ИТЬ гл. То же, что боготворити во 2 знач.: ничто же ино есть. но еже б҃атворити чрево свое. ПНЧ XIV, 197г; ϑεοποιεῖν Срезн., I, 136 … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
боготворимыи — (2*) прич. страд. наст. к боготворити: етеро ино иже ѡ(т) ѥлинъ сквьрньнѣ б҃отворимымь предъставл˫а˫аи ѡбраза. (ϑεοποιουμένων) ЖФСт XII, 110; боготворима˫а средн. мн. в роли с.: повелѣ... свинины тѣмъ съ зелиемь. мѩсъ възбранити... ѣсти повелѣ… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
боготворитисѧ — БОГОТВОР|ИТИСѦ (2*), ЮСѦ, ИТЬСѦ гл. 1.То же, что боготворити во 2 знач.: ст҃ии оц҃и наши. д҃ни же исповѣдаша. вь нѩ же просвѣщатисѩ. о||чищатисѩ. молити(с). б҃отворити(с). о х(с)ѣ i(с)сѣ о г(с)ѣ (ϑεοποιηϑείητε) ФСт XIV, 180б в. 2. Быть… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
боготворіння — я, с. Дія за знач. боготворити … Український тлумачний словник
любити — I 1) (відчувати глибоку відданість, прихильність, симпатію до кого / чого н.), жалувати, дихати (ким чим), полюбляти, долюблювати; обожнювати, боготворити, божествити (надмірно захоплюватися ким, схилятися перед ким н.) 2) (мати нахил, потяг до… … Словник синонімів української мови
поважати — 1) (кого що відчувати повагу, ставитися з повагою до когось / чогось), шанувати, у[в]шановувати, цінити, цінувати, поклонятися (кому чому), схилятися (перед ким чим), у[в]клонятися (перед ким чим), обожнювати, признавати, боготворити 2) див.… … Словник синонімів української мови
БОГОТВОРИТЬ. — Из ст. сл. яз. Ст. сл. боготворити представляет собой словообразовательную кальку греч. theopoiein, где theos «бог» и poiein «творить, создавать» … Этимологический словарь Ситникова
